18-20 лютого в пам’ять про події кривавого Майдану у Києві, що стали найбільш драматичним етапом революції Гідності, ми вшановуємо героїв України, які своїм життям здобули свободу для мільйонів українців і шанс збудувати нову демократичну правову державу.

У світлиці студентського гуртожитку № 6 (факультету агротехнологій і екології) відбувся виховний захід «Герої не вмирають», присвячений Героям Небесної Сотні.

Усі присутні, студенти і викладачі-наставники, пригадали ті доленосні події, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ, Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися, співали Гімн, а зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні…

Окремо торкнулися пам’яті і віддали шану героям славного Майдану та відважним героям сьогодення, воїнам АТО – відомим і невідомим, які в боротьбі за волю і долю вкраїнського народу, за його державну самостійність і незалежність віддали своє життя. Гордимося, що серед Героїв Небесної Сотні були наші земляки: Анатолій Жаловага (житель міста Дубляни),  а також Володимир Жеребний, Богдан Сольчаник, Іван Тур, Юрій Вербицький, Ігор Костенко та ще багато інших.

Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо Герої не вмирають!

Хвилиною мовчання усі присутні вшанували українських патріотів, тих, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України.  Хай палають свічки пам’яті загиблих Героїв Небесної Сотні та воїнів війни на Сході у наших серцях.

Горіли свічечки пам’яті, а разом з ними горіли серця усіх присутніх.

Поміж мережива історичних спогадів про ті буремні події звучали голоси наших юних талантів: Олександра Пньовського (Аг-13сп), Христини Яреми (Еко-43), Марти Павлів (Еко-11), Христини Стецюк (Еко-22сп), Марії Саливонюк (СВ-12) та Олександра Козлюка (АГ-11).

Із завершальним словом про переосмислення свого життя до студентів звернувся духовний наставник молоді о. Іван Венгрин.

Наприкінці вечора пам’яті пролунав заклик піклуватися про тих, хто залишився без найдорожчих людей, без своїх дітей та батьків, сестер та братів, чоловіків і дружин, рідних і друзів. І щоразу, при кожній нагоді, не залишати їх з горем наодинці. Адже це – найменше, що ми можемо зробити для них.

Пісня «Я хочу жити без війни!» стала лейтмотивом і бажанням усіх учасників дійства.