Україна спроможна суттєво зміцнити продовольчу безпеку Європи - Володимир Снітинський

Щороку актуальність продовольчої безпеки зростає. Фахівці засвідчують, що ціни в найближчі 20 років на продукти харчування подвояться. Людство постає перед новим викликом - дефіцитом їжі. Проблеми продовольчої безпеки стали предметом обговорення лідерів країн "Великої вісімки" на саміті у французькому місті Довіль. Цю тему обсудили і в Парижі фахівці Європейської асоціації академій аграрних наук (ЄАААН), де нинішнього року головує Україна. Про місце вітчизняного АПК у глобальній продовольчій системі, співпрацю України і Франції в сільському господарстві, вплив кліматичних змін на цю галузь, партнерські зв'язки та потенціал вітчизняного АПК в інтерв'ю УКРІНФОРМу розповів професор, ректор Львівського національного аграрного університету, член Національної академії аграрних наук України, заслужений вчений України Володимир Снітинський.

- Володимире Васильовичу, яка мета поїздки української делегації до французької столиці?

- У Парижі відзначався 250-річний ювілей створення Французької академії аграрних наук. Україна нині головує в ЄАААН. Наша команда на чолі з президентом Національної академії аграрних наук України академіком Миколою Безуглим прилетіла до Франції з метою не лише взяти участь в урочистостях, а й у зустрічах, які б дали можливість підготувати матеріали для подальшої співпраці як з державними так і громадськими організаціями сфери сільськогосподарського виробництва, аграрного бізнесу, освіти й науки.

- Які були найбільш цікаві зустрічі?

- Ми мали розмову з керівництвом INRA (Національного інституту аграрних досліджень Франції) - однієї з найбільших відомих у світі і провідних науково-дослідницьких установ, "законодавцем моди" у сфері науки. Бачилися і з представниками асоціації насінництва GNIS (Національне міжпрофесійне об'єднання виробників насіння та рослин). Фактично все насінництво Франції регулюється через цю структуру, вона створена у 1942 році має великий досвід роботи на внутрішньому та зовнішньому ринках. GNIS є другим сьогодні по експорту насіння після потужних компаній США. З нею рахуються на європейському та світовому ринках, і ця організація хотіла би співпрацювати з Україною. З нашого боку існує зацікавленість до гібридних сортів, які виробляє GNIS, сьогодні кілька дочірніх фірм організації присутні в Україні, співпраця поглиблюється.

- Як Ви оцінюєте нинішній рівень міжнародної співпраці України у сільськогосподарській галузі?

- Візьмемо, скажімо, тваринництво - молочне та м'ясне скотарство. На жаль, Україна не має міжнародного досвіду в цій сфері, але ринок для м'яса є надзвичайно потужним і масштабним. Тому можливості України безперечно можуть бути реалізованими під час співпраці, у т.ч. з французькими структурами, що мають генетичний потенціал, технології й методику наукового забезпечення галузі. Україну цікавить також питання фінансування аграрної освіти і науки, державна підтримка с/г. До того ж, Україна - це держава, де понад 30% населення проживає у селі, АПК - сфера, яка забезпечує продовольчу безпеку держави.

- Ви вважаєте, що існує проблема забезпечення продовольчої безпеки?

- Так, це проблема планетарного масштабу. На зламі другого тисячоліття чисельність людства зростає дуже високими темпами, земельні та водні ресурси є обмеженими. Сьогодні треба шукати вихід за рахунок підвищення виробництва та продуктивності с/г і, паралельно, зберігати навколишнє середовище. Людству невідомі наслідки результатів споживання рослин або тварин з використанням новітніх наукових досягнень щодо генної модифікації. Ми не знаємо як це відіб'ється не стані здоров'я поколінь.

Наступним актуальним питанням є використання біопалива. Йдеться про метанол, який можна виробляти з рослинних залишків, зокрема, кукурудзи і тростини, а також біопального, яке виробляється через переробку ріпаку. Україна сьогодні співпрацює з багатьма європейськими компаніями, суттєво збільшила виробництво насіння цієї культури. Але існує проблема: ми не маємо достатніх потужностей для переробки і тому вимушені експортувати цю сировину. Відтак сьогодні ми виглядаємо як сировинна база. В ЄС чітко визначено збільшення норм в балансі біопалива, яке виробляється з ріпаку або з інших культур для біодизеля. Водночас, існує і моральна сторона цього питання. Зважте, що 150 літрів біопального позбавляють сотні людей продуктів харчування. Таким чином, думки науковців розділилися.

Понад 100 млн людей голодує. Згідно з прогнозами демографів, до 2030 року кількість голодуючих на планеті сягне 1 млрд осіб, тому надзвичайно обережно треба підходити до продукції, що вирощується в сільському господарстві для технічних цілей. Я не виключаю, що можливо вчені знайдуть до того часу інші шляхи або рішення отримання енергії, може бути використано власне продукти розчеплення води, тоді значення нафти, вугілля, природного газу зменшиться. Оскільки сьогодні половина енергетичного балансу забезпечується за рахунок вуглеводнів, виникає запитання, скільки часу людство зможе використовувати ці ресурси. Очевидно, що не тривалий період.

- Що стосується потенціалу України, існує думка, що технічні культури виснажують землю...

- Така точка зору існує. Але всі культури до цього приводять. Вони виносять поживні речовини з землі і формують на їхній основі саму рослину, її продукт - насіння. Якщо правильно підходити до внесення органічних і мінеральних добрив, проблему можна подолати.

Інше питання, що Україна, залишаючись сировинною базою, дуже багато втрачає. Наприклад, ми виробляємо продукти з насіння зерна, соняшника або ріпаку. Рентабельність виробництва цієї продукції є набагато ефективнішою, оскільки половину її насіння становить білок, що використовується у годівлі тварин. Україна не розвиває тваринництво за європейськими стандартами, відтак змушена продукцію вивозити за кордон - до Польщі, Німеччини, Франції та інших країн. Там зерно реалізується і виробляється продукт, зокрема, олія, і залишається продукт для годівлі тварин. Україні, власне, не вистачає такого замкнутого циклу. Необхідно негайно розв'язувати цю проблему, інакше ми не можемо дотувати сільське господарство, підняти його рентабельність. Сировина, що реалізуються, становить лише 30 % від вартості продукту, ці відсотки залишаються в Україні, а решта 70% дотують економіку інших держав.

- Які ще проекти, обговорені під час зустрічі, є актуальними для України?

- У сфері охорони довкілля. Техногенне навантаження в Україні велике через використання застарілих, неекологічних видів виробництв. Крім того, майже на 80% території України немає якісної питної води. Необхідно подумати, які наслідки матимуть люди зі своїм здоров'ям. Цікавою в цьому контексті є тема використання енергії альтернативних джерел. Передусім, енергія вітру, будівництво малих електростанцій, які можуть з успіхом працювати на наших гірських річках, сонячна енергія. Значна частина України має високий коефіцієнт інсоляції. Сонячне проміння можна трансформувати в електроенергію і теплову енергію, одночасно підвищувати екологію виробництва і зменшувати залежність від імпортованих енергоносіїв.

- Як Ви оцінюєте перспективи переговорів укладення угоди про асоціацію між ЄС та Україною у частині сільського господарства?

- Україна веде тривалий час переговори з ЄС про експорт своєї продукції. Фактично, ми маємо мінімальні квоти на експорт до країн ЄС зернових культур (5-7% від загального обсягу експорту). Україна не має квот на експорт м'яса. Зрозуміло, що один із найбільших виробників і експортерів цієї продукції - це ЄС. Водночас Україна мусить знайти паритетні основи для торгівлі з ЄС. Не вигідно, коли до нас завозять майже без обмежень продукти с/г виробництва, а продаж нашої продукції від цього страждає. Думаю, Україна повинна відстоювати свої інтереси і збільшувати квоти. Не використовуючи потенціал сільського господарства України, зникає сенс її вступу до ВТО, також зменшується економічний резон шукати шляхи інтеграції з ЄС. Якщо повернутися до проблеми глобального голоду, то сьогодні існує небагато країн, які можуть збільшити виробництво с/г продукції. Україна є державою, що може подвоїти виробництво с/г продукції, виходячи з потенціалу і асортименту природних ресурсів, якими володіє.

- Що для цього потрібно?

- Необхідно переглянути питання підтримки аграрного сектора виробництва з боку держави. Змінити систему управління галуззю, створити нормальні умови для наукової підтримки галузі та впровадження наукових досліджень в с/г. Україні, на мій погляд, необхідно зорієнтувати політику в цій сфері на вироблення правил гри з ЄС, і тут повинно працювати не лише міністерство с/г, потрібна співпраця з МЗС. Адже, маючи закордонні представництва, ми не використовуємо наявного потенціалу. Можливо, існує потреба їх підсилити експертами з аграрного сектору, адже в аграрному бізнесі треба вести справи з людьми, які добре знаються на правилах гри.

ЄС також має проблеми. Європа закупає велику кількість насіння сої в США та Бразилії. Водночас, маючи у складі ЄС такі країни як Болгарія і Румунія, що спроможні виробляти сою, питання не вирішується в межах Євросоюзу, оскільки недостатньо лобіюється. Візьмемо Польщу, вона відстояла високі квоти, зберегла с/г, інвестиції в аграрний сектор, відтак ця країна залишається джерелом виробництва і постачання фруктів, овочів, м'яса і молока на ринок ЄС. Польські товари впливові на внутрішньому європейському ринку. Тому, на мою думку, до переговорного процесу необхідно залучати і державні, і недержавні структури, у т.ч. партнерів. Необхідно створити в Україні систему громадських організацій, кооперативів, які напряму зможуть виходити на партнерів за кордоном і домовлятися про паритетні засади.

- Європейські метеорологи прогнозують продовольчу кризу через посуху нинішнього року. Як Ви оцінюєте вплив кліматичних змін на вітчизняне с/г, і чим Україна може зарадити йому?

- Тенденції у глобальному кліматичному вимірі негативно відбиваються на с/г. У світі різко зменшилися перехідні запаси зерна. Україна ж знаходиться в зоні ризикованого землеробства, де бракує значної кількості опадів. Відтак їй потрібно зорієнтуватися на двох напрямах. Необхідно переглядати географію посівів, тобто зміщувати посівні площі на північ, оскільки там є зони з підвищеним зволоженням і навіть перезволоженням. З іншого боку, вітчизняні вчені ведуть активних пошук рослин, які легше переносять посуху. В Україні не використовується достатньою мірою іригаційна система - штучна подачі води, як це практикується за кордоном.

Україна може навіть за таких загрозливих тенденцій для с/г залишатися державою з великою перспективою і забезпечувати продуктами харчування не лише своє населення, а й стати потужним експортером. Сьогодні ніхто у світі не має такої кількості чорноземів, як Україна.

- Польща з 1 липня головує в ЄС, якою ви бачите співпрацю з нашими сусідом у цьому контексті?

- Безперечно, Польща для України є промоутером, який намагається далі просувати наші інтереси. Поляки бачать, що їхній сусід на Сході повинен бути також трансформованим до Євросоюзу. Україна ж близька Польщі у багатьох сферах: освіта і наука одні з найбільш важливих. Сьогодні поляки шукають співпраці з українськими навчальними закладами. Багато проектів підтримки які ініціюються європейськими інституціями, зокрема, ТЕМРО, ТАСІS також реалізуються через РП. Польський бізнес зацікавлений в ринку України. Разом з тим, Україна повинна дбати про власні інтереси, аби продукти, створені на спільних підприємствах, у значній мірі вироблялися в Україні та експортувалися не лише до Росії, а й країн ЄС.

-Дякую за розмову.

Роман Сущенко, ПАРИЖ. 3 червня 2011 року.