Сучасний світ ставить завдання про переосмислення ролі та функцій фізичного виховання молодого покоління. В основі здорового способу життя, як запоруки багатолітньої фізичної і розумової діяльності людини, лежить, без сумніву, спортивне виховання і гарт замолоду. Саме тому у навчальних закладах як І-ІІ, так і ІІІ-IV рівнів акредитації існує проблема забезпечення якісного змісту фізичного виховання учнів і студентів. Фізичне виховання кожної молодої людини не повинно вичерпуватися лише розвитком її фізичних якостей, а, перш за все, формувати свідому потребу у кожного берегти і підтримувати власне здоров'я для тривалої працездатності і щасливого життя. Спортивна діяльність моделює ситуації, коли цілеспрямована системна робота над собою веде до помітних якісних змін особистості, створює прецедент запланованого "зростання", а також широкий комплекс впливів на особистість. Ці підходи та навички, набуті в спорті, нерідко переносяться та застосовуються в професійній діяльності, особливо коли є постійна потреба суттєво підвищувати власний професійний рівень в умовах сучасної жорсткої конкуренції.

Спортивне тренування, змагальна діяльність та виховання висококласного фахівця в будь-якій професії мають багато спільного. Тому в навчальних програмах ВНЗ з фізичного виховання є сенс збалансовано подати теоретичний матеріал і практикуми з організації тренувального процесу, забезпечивши відповідний педагогічний вплив та ґрунтовно і доступно розкривши кожну тему. Це дозволяє суттєво підвищити якісний зміст фізичного виховання учнів і студентів.

На даний момент кафедра фізичного виховання Львівського НАУ власне займається розробкою та апробацією таких практикумів, як методичної новації.

Ідея впровадження практикумів з основ організації спортивного тренування передбачає наступні особливості та якісні характеристики методу, відповідно до означеної мети:

• наочна демонстрація дієвості тренувальних програм, створення вдалих форм для практичного підтвердження теоретичних засад;

• створення прецеденту поліпшення окремих показників фізичного підготовленості у кожного студента;

• гарантованого забезпечення виразності динаміки "зростання" для проведення аналітичного супроводу процесу;

• доступна форма подачі матеріалу, сумісність та збалансованість із головною програмною концепцією;

• акцентування відмінностей в підходах щодо розвитку різних рухових якостей та вмінь;

• акцентування перспективності володіння методиками самовдосконалення для майбутньої професійної успішності.

Мала кількість академічних годин для фізичного виховання (заняття один раз на тиждень) обмежує можливості застосування цих методик, тому важливо знайти форми та підходи, які б забезпечили самостійну роботу студента над собою. Тому є сенс залучати до програм фізичної самопідготовки лише тих студентів, що виявляють підвищений інтерес до цієї теми (4-7 чоловік з навчальної групи), іншим відвівши роль асистентів-аналітиків.

Велике значення має вибір напрямків фізичної підготовки, адже потрібно досягнути виразного зростання показників протягом семестру і, очевидно, що найкращими в цьому плані є тренувальні напрямки, які розвивають координацію та силову витривалість. Найскладніше досягнути демонстраційного ефекту протягом відносно короткого терміну буде у швидкісних напрямках (спринт). Найбільш вдалим може бути семестровий практикум, тобто семестрова тренувальна програма, що демонструє приріст результату у віджиманнях від підлоги, поштовху або ривку гирі, конкретніше – на силову витривалість. З координаційних та «навичкових» напрямків для дівчат можна пропонувати  "набивання" ракеткою тенісного м’ячика на кількість із підвищенням складності, або поетапне засвоєння рухів з танцювальної аеробіки, тощо. Для хлопців можна обрати жонглювання футбольним м’ячем ногами чи головою на обмеженій площі (в середині обруча), зафіксувавши стартові показники перед початком практикуму і навіть запланувавши результат-мету до кінця семестру.

Звичайно, важливе значення для спільної зі студентами аналітичної роботи матимуть і проміжні результати. Найважливішим у цьому процесі стає чітке дотримання тренувального плану і об'єктивне фіксування певних закономірностей приросту результату, наявність максимально об’єктивних критеріїв  моніторингу обраної кондиції чи вміння. Потрібно виявити найкращі та найгірші показники приросту, а потім разом із студентами провести найпростішу статистичну обробку результатів, з’ясувавши середні показники тренувального ефекту. Основний масив теоретичного матеріалу доцільно подавати в кінці практикуму, коли матимемо матеріал для аналізу, порівняння та закріплення знань.

Сенс використання таких педагогічних методів полягає у їхньому надзвичайному впливі на свідомість та надихаючій дії, з'являється усвідомлення того, що опираючись на знання методики спортивного тренування, певного обсягу знань з фізіології людини та опанувавши в практичному режимі технології самопідготовки, існує реальна можливість змінювати себе, досягати високих результатів у будь-якому напрямку діяльності, втілюючи свої життєві задуми та мрії.

Фізична культура і спорт як важливі гуманітарні явища несуть у собі надзвичайно цінні складові, всебічна оцінка і усвідомлення яких дає надзвичайні можливості для самореалізації як окремої особистості, так й дієвої реалізації корпоративних груп та інших спільнот.

Система фізичного виховання молоді України має бути обов’язково скоректована і підсилена в напрямку виховання у молоді почуття особистої  відповідальності за власний фізичний стан перед Нацією і Державою. На наш погляд, і тепер актуальними залишаються слова Дмитра Донцова, що для виховання “сильного народу у дитячі душі варто вливати залізо, а не розслаблюючу доктрину загальної справедливості”.

Фізичне виховання у вищому навчальному закладі є завершальним етапом в освітній системі фізичного виховання Української держави. Тому завданням курсу фізичного виховання у ВНЗ є не стільки забезпечення оптимального рухового режиму чи абстрактний фізичний розвиток, а у першу чергу – формування вміння самостійно підтримувати власний добрий фізичний стан. Фізична культура є також потужним фактором впливу на формування особистості як громадянина і патріота. Важливим завданням є також досягнення педагогічними засобами бажання у випускників бути в добрій фізичній формі протягом майбутнього життя, адже фізичний стан майбутнього фахівця тепер стає не тільки його особистою справою.

На кафедрі фізичного виховання Львівського НАУ у концепції робочої програми робиться акцент на громадянській відповідальності кожної молодої людини за власний фізичний стан. Кафедра, за сприяння і підтримки ректора академіка В.В.Снітинського, з метою гідного вшанування пам’яті українських героїв, таких як Степан Бандера, Євген Коновалець, Роман Шухевич, Олена Степанівна, Олена Теліга, Микола Лемик та ін., а також патріотичного виховання молоді, щорічно проводить серію спеціальних проектів спортивно-патріотичного характеру, головні із них – змагання «Наша атлетика» та етно-спортивний проект «Січовик», організовуються туристичні походи місцями стрілецьких і повстанських боїв. Крім цього, активно здійснюються наступні заходи:

• популяризація етно-спортивних напрямків, а також елементів української традиційної фізичної і бойової культури;

• демонстрація для студентської молоді якісних організаційних форматів проведення спортивно-культурних заходів для поширення цих форм через студентське середовище на суспільство;

• популяризація форм проведення розважальних заходів, які мають виховну дію і не пов’язані з вживанням алкоголю;

• вплив на формування корпоративного духу, як на рівні факультетів так і навчального закладу в цілому;

• демонстрація та апробація кращих методичних розробок  фахівців кафедри.

На завершення, хочу підсумувати все сказане. Якісний зміст фізичного виховання молоді безпосередньо залежить, як від спортивного оснащення і методичного забезпечення навчального закладу, так і від рівня викладання фізичної культури. А фізичну культуру в жодному разі не можна відділяти від питань суспільної моралі і духовності.

Досконалість духовна та досконалість фізична - дві рівнозначні складові гармонійного розвитку особистості.

Дякую за увагу!